Автор: учитель біології
Яновська Ольга Вікторівна
(Бобринецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів№ 5 Бобринецької міської ради )
Урок № 1
Тема: Адаптація як властивість біологічних систем
Мета: Ознайомити
учнів з поняттям адаптації як властивості біологічних
систем. Розглянути приклади адаптацій. Зорієнтувати учнів у класифікації
адаптацій.
Сприяти розвитку логічного мислення, вміння
аналізувати та порівнювати біологічні об’єкти. Виховувати бережливе ставлення
учнів до природи, культуру спілкування, екологічну свідомість.
Обладнання: малюнки та фотографії прикладів адаптацій тварин, картки-завдання, аудіозапис
звуків тварин.
Хід уроку
І. Організаційний момент.
Привітання з учнями. Налаштування учнів на роботу. Вчитель вмикає аудіозапис
зі звуками диких тварин. Як тільки багато різноманітних тварин проживає на
нашій планеті. Щоб вижити у такому різноманітті кожній тварині довелося
пристосовуватись до інших живих організмів та умов навколишнього середовища. Сьогодні на уроці ви дізнаєтесь багато нового
про пристосувальні властивості тварин. Тому будьте максимально уважні та
зосереджені.
ІІ. Актуалізація опорних знань.
Асоціативне гроно ( Учні біля дошки створюють схему)
|
|
 |
|||||||
|
|||||||
 |
 |
||||||
|
Біосистема  |
|||||||
 |
|||||||
|
|||||||
|
|||||||
ІІ. Мотивація навчальної діяльності.
Проблемне питання. Уявіть ситуацію, якби ящірка не відкидала хвіст. Чи
змогла б вона зберегти свій вид до наших часів? На дошці демонструється малюнок
ящірки.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
Оголошення теми та мети уроку. Запис дати та теми уроку в зошитах.
1.Поняття про адаптацію.
Пояснення вчителя з
елементами демонстрації
Основи теорії
адаптації закладено канадським ученим
Гансом Сельє (1936–1989). Він увів у науку поняття адаптації,
виявив фази адаптаційного процесу, сформулював уявлення про загальний
адаптаційний синдром і стрес.
АДАПТАЦІЯ (від лат. adaptatio –
пристосування) в біології –загальна властивість усіх біосистем щодо формування
й розвитку нових біологічних ознак відповідно до змін умов навколишнього
середовища.
Запитання до учнів:
Чи можете ви навести прилади адаптацій?
Учні наводять прилади.
Демонстрація картинок адаптації тарин
2.Поняття про принцип єдності організмів і середовища існування.
Принцип в різний час формульований К. Ф. Рульє,
І. М. Сеченовим та В. І. Вернадським.
Життя розвивається внаслідок
постійного обміну речовин та інформації на ґрунті потоку енергії у динамічній
єдності організмівй середовища мешкання.
Запитання до учнів:
Наведіть приклади які будуть ілюструвати принцип єдності організмів і середовища
існування.
Учні наводять прилади ланцюгів живлення. Залежність живих
організмів від вологи. Сонячного світла. Температури тощо.
3.Класифікація адаптації
організмів.
Методи: демонстрація, розповідь, учні пишуть
рівняння реакції на дошці під керівництвом учителя.
Адаптація
реалізується не лише на рівні організму. Її прояви існують на кожному з рівнів
організації біосистем і притаманні їм усім.
Клітинними
адаптаціями є
пристосування на рівні одноклітинних організмів
або окремих
клітин багатоклітинних організмів. Так, під дією ультрафіолетового
випромінювання
на мембрани епітеліоцитів синтезується фермент тирозиназа й
утворюється
меланін; нестача кисню стимулює збільшення кількості мітохондрій і
посилення процесу біологічного окиснення; поява нового джерела поживних речовин
спричиняє появу нових ферментів у клітинах бактерій.
Організмовими
адаптаціями є
морфоанатомічні структури, фізіологічні явища або прояви поведінки
організму, що сформувалися в процесі еволюції і підвищують
довготривалий репродуктивний успіх організму. Це найбільш вивчена група
адаптацій.
До популяційних
адаптацій належать: спіль-
не добування їжі
стаєю вовків або прайдом левів зростання в популяціях кількості
самок і збільшення плодючості та кількості яєць у кладках птахів.
Видовими
адаптаціями є
шлюбні танці журавлів або турнірні бої оленів, результатом яких є добір самців
й самок для успішної репродукції виду, нерест у
прохідних риб, світлова
комунікація у світляків.
Прикладами екосистемних
адаптацій можуть бути симбіотичні відносини
між видами у біогеоценозах:
мікориза орхідей з базидіальними грибами, бактеріориза бульбочкових
бактерій роду Rhizobium з бобовими рослинами.
Вчені виділяють такі групи адаптацій:структурні, фізіологічні, етологічні.
Робота з підручником. (Учні заповнюють табличку в робочих
зошитах використовуючи матеріал підручника с.5-6 Соболь В.І)
Група
адаптацій
|
Приклади
|
Значення
адаптацій
|
Структурні
|
||
Фізіологічні
|
||
Етологічні
|
По закінченню роботи здійснюється перевірка та обговорення кожної із груп
адаптацій.
ІV. Закріплення матеріалу.
Завдання на мультимедійній дошці (на звичайній дошці можна
прикріпити ілюстрації) Вправа «Розпізнай біологічний об*єкт»
Визначте за даними
ілюстраціями групу та значення адаптаці
1Горби на тілі верблюда
2.Забарвлення жаби
3.Нічний зір у кажана
4.Наявність
колючо-сосучого ротового апарата у комара
5.Характерна поза у кобри
6. Форма тіла у змії
V.
Рефлексія
Обговорення проблемного питання «Уявіть ситуацію,
якби ящірка не відкидала хвіст. Чи
змогла б вона зберегти свій вид до наших часів?»
VI.
Інструктаж д/з
Опрацювати
відповідний параграф підручника (пр.1 Соболь В.І), підібрати та записати в зошити по 3 приклади
різних адаптацій у тварин. Для бажаючих підготувати інформацію про адаптації спричинені мутаціями.
Автор: учитель біології Яновська Ольга Вікторівна
(КЗ «Бобринецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №5 Бобринецької міської ради»)
Урок № 21
Тема: Імунна
система. Робота імунної системи
Мета: Ознайомити учнів
з особливостями імунної системи людини. Охарактеризувати принципи
роботи імунітету. На прикладах довести важливість імунної системи для життя
людини.
Розвинути вміння учнів будувати причино-наслідкові звя*зки,
логічно мислити, порівнювати об*єкти, складати схеми.
Виховувати
бережливе ставлення до власного здоров*я, почуття толерантності та культуру
спілкування.
Обладнання: мультимедійна презентація, таблиця
«Внутрішня будова тіла людини» портрети вчених-біологів, зразки
імуномодуляторів.
Хід уроку
І.
Організаційний момент.
Привітання, налаштування учнів на робочий лад,
перевірка готовності до уроку.
ІІ.
Актуалізація опорних знань.
Фронтальне
опитування.
У 9 класі ви вже знайомились із поняттям
імунітету. Давайте пригадаємо, щож таке імунітет, які органи відповідають за
формування імунітету?
Учні по черзі виходять до доши та показують на
таблиці органи імунної системи
Учні
називають
види імунітету, органи, що беруть участь
у забезпеченні імунітету.
ІІ.
Мотивація навчальної діяльності.
Розповідь
вчителя
Два сторіччя тому, коли у світі від страшної
хвороби – чорної віспи – щороку помирало багато тисяч людей, англійський лікар
Едвард Дженнер помітив, що доярки часто хворіють на безпечну для людини
коров’ячу віспу і ніколи – на чорну. В 1796 році Дженнер вирішив провести
дослід на людині. З дозволу батька увів під шкіру здорового восьмирічного
хлопчика збудник коров’ячої віспи. Спочатку хлопчик нічого не відчував, але на
сьомий день у нього підвищилась температура тіла, зник апетит, зявився головний
біль, а на шкірі – незначний рожевий висип. Через ніч хлопчик уже був здоровий.
Через півтора місяця лікар увів йому під шкіру рідину справжньої чорної віспи.
Хлопчик не захворів на цю страшну недугу: він уже мав імунітет від чорної віспи
на все життя! Повідомлення теми уроку.
ІІІ.
Вивчення нового матеріалу.
Розповідь
з елементами демонстрації
Імунітет – це
захист організму від усього, що несе у собі ознаки чужорідної генетичної
інформації, спосіб збереження генетичної сталості клітин.
. Імунна система людини складається з:
центральної (червоний кістковий мозок і
тимус);
периферійної (лімфатичні вузли, селезінка,
мигдалини, апендикс).
Неспецифічний захист направлений супроти
антигенів та ушкоджувальних агентів взагалі, а специфічний (імунний) захист
направлений на боротьбу з конкретними збудниками.
Демонстрація портретів вчених.У 1796 році англійський
сільській лікар Едвард Дженнер (1749–1823) розробив спосіб штучної імунізації проти натуральної віспи шляхом зараження людини коров'ячою віспою.
Відкриття Луї Пастера (1880)
дало початок імунології як
самостійній науці. Пастер виявив, що імунізація курей старою холерною культурою
створює у них стійкість до зараження високовірулентним збудником курячої холери
і сформулював основний принцип створення вакцин, а також отримав
їх проти сибірки і сказу.
Ілля Ілліч Мечников відкрив
феномен фагоцитозу (1882)
і створив клітинну або фагоцитарну теорію імунітету.
Німецький учений Пауль Ерліх висунув
гуморальну теорію імунітету. З 1898 по 1899 рік
бельгійський науковець Жюль Борде і
російський М. Я. Чистович виявили
утворення антитіл у відповідь на введення чужорідних еритроцитів і
сироваткових білків. Дане відкриття поклало початок неінфекційній імунології.
У 1900 році
австрійський імунолог Карл Ландштейнер зробив
відкриття груп крові людини.
Він створив основу вчення про тканинні ізоантигени.
Демонстрація презентації.
Учні роблять короткі записи в зошити
Виступи учнів із випереджувальними завданнями про імунокорекцію та
імунотерапію.
Вчитель демонструє підготовлені зразки
імуномодуляторів.
ІV. Закріплення матеріалу.
Користуючись матеріалом підручника дайте
відповідь на запитання:
Чим викликані імунні розлади організму людини?
Скласти на дошці схему.
Які чинники у вашій місцевості негативно впливають
на вашу імунну систему
V. Рефлексія
Бесіда за планом:
Я знав…
Я дізнався….
Я хочу дізнатись більше про…
VI.
Інструктаж д/з
Опрацювати відповідний параграф підручника, пояснити
механізм взаємодії системи антиген-антитіло. Для бажаючих підготувати матеріал
із теми «Заходи зміцнення імунітету»
